Комплексна державна програма енергозбереження України Список прийнятих скорочень апк  - страница 2

^ 1. ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ 1.1. Мета та призначення розробки
Комплексна державна програма енергозбереження України має метою на основі аналізу існуючого стану та прогнозів розвитку економіки розробити основні напрямки державної політики енергозбереження, що передбачає створення нормативно-правової бази енергозбереження, формування сприятливого економічного середовища, створення цілісної та ефективної системи державного управління енергозбереженням.

Стратегічною метою державної політики енергозбереження є вихід України в перспективі на рівень передових держав з ринковою економікою щодо енергоємності як валового внутрішнього продукту, так і окремих видів продукції, робіт та послуг. Досягнення цієї мети забезпечить зростання конкурентоспроможності української економіки на світовому ринку та її динамічний розвиток, а також зменшення до мінімально можливого рівня імпорту енергоресурсів.

Головними завданнями КДПЕ є визначення загального існуючого та перспективного потенціалу енергозбереження, розробка основних напрямків його реалізації в матеріальному виробництві та сфері послуг, створення програми першочергових та перспективних заходів і завдань з підвищення енергоефективності та освоєння практичного потенціалу енергозбереження.

Важливим результатом цієї розробки є визначення джерел, механізмів фінансування та інвестицій в енергоефективність і енергозбереження.

В Програмі сформульовані і висвітлені також проблеми освіти, популяризації та навчання в сфері енергоефективності, а також наукові та методологічні основи її супроводження, зв'язок КДПЕ з іншими національними та державними програмами.

КДПЕ є цільовою програмою, що призначена для практичного використання на підприємствах, в господарствах, на місцевому, галузевому та державному рівнях. Вона містить конкретні, найважливіші енергозберігаючі заходи, котрі дають значний енергозберігаючий та народногосподарський ефект.

Програма цих заходів створена на основі пропозицій міністерств, відомств та регіонів, яким на стадії підготовки матеріалів Програми було запропоновано підготувати галузеві та регіональні розробки для включення їх до КДПЕ. До розробки КДПЕ досить широко були залучені галузеві фахівці. Тому КДПЕ фактично є узгодженою програмою практичних дій та заходів у сфері енергоефективності та енергозбереження, котрі відповідають інтересам більшості підприємств та господарств, усіх галузей та держави в цілому.

КДПЕ доведена до такого рівня конкретності та деталізації, коли її розробки можуть бути використані на всіх ієрархічних рівнях /підприємство - галузь - країна/ для практичної діяльності як в найближчій, так і в подальшій перспективі.

Розробки по створенню системи державного управління енергозбереженням, його нормативно-правової бази, по формуванню економічного середовища, сприятливого для підвищення енергоефективності та енергозбереження, фактично створюють підгрунтя і формують основи економічних механізмів в цій новій, важливій області.

Ці розробки виконані таким чином, що на їх основі можуть бути створені та сформульовані серії відповідних законів та підзаконних актів, в тому числі й такі, що необхідні для реалізації та функціонування Закону про енергозбереження.

КДПЕ закладає основи освіти, навчання та підготовки кадрів з енергоефективності та енергозбереження, популяризації знань в цій області.
1.2. Обгрунтування необхідності розробки та місце Програми серед інших державних програм
Для економіки України характерні високі рівні енергоємності валового внутрішнього продукту на всіх періодах її розвитку. Вони були обумовлені недосконалою структурою національної економіки, застарілістю та недосконалістю технологій, що використовуються, відсутністю економічних стимулів ефективного використання енергоресурсів. Як наслідок, енергоємність валового внутрішнього продукту (ВВП) у 1990 р. була в Україні майже в 2 рази вища, ніж у промислово розвинених країнах Західної Європи. За роки економічної кризи енергоємність ВВП значно збільшилась, у 1995 р. вона становила 134 % по відношенню до енергоємності за 1990 р., а електроємність - 147 %.

Логічним поясненням зростання енергоємності ВВП є та особливість, що при скороченні обсягів випуску продукції практично незмінними залишаються витрати енергії та палива на загальні потреби підприємств: опалення та освітлення будівель і територій, вентиляцію, роботу внутрішнього транспорту, ліфтів, складів і таке інше.

Виходячи з аналізу динаміки енерго- та електроємності інших країн, що переходять від централізованої до ринкової економіки, зростання цих показників є загальною закономірністю.

Таким чином, Україна має великий невикористаний потенціал енергозбереження, який становить 42 - 48 % від рівня енергоспоживання 1990 р. і досягає 145 - 170 млн. т у. п.

Реалізація цього потенціалу повинна стати вищим пріоритетом енергетичної політики України, оскільки скорочення енергоспоживання за рахунок енергозбереження еквівалентно скороченню імпорту паливних ресурсів. Витрати на використання потенціалу енергозбереження в кілька разів нижчі від вартості поставок імпортованого палива, що обумовлює великий економічний ефект від підвищення енергоефективності та енергозбереження.

Частина потенціалу енергозбереження за рахунок впровадження короткострокових маловитратних заходів може бути реалізована досить швидко навіть в кризових економічних умовах. Так, на рівні 2000 р. за рахунок цих заходів планується заощаджувати до 35,9 млн. т у. п. щорічно, що зберігає біля 2.5 млрд. дол. США.

В подальшій перспективі з появою можливості збільшення інвестицій в енергозбереження обсяги енергозбереження повинні зростати і на рівні 2010 р. досягатимуть 108.8 млн. т у. п. на рік.

Про масштабність та значимість цього показника говорить той факт, що він значно перевищує обсяги всього вугілля, нафти та газу, що були видобуті в Україні в 1995 р. Енергозбереження справді стає потужним джерелом енергозабезпечення, яке практично подвоює паливні можливості України.

Підвищення енергоефективності та енергозбереження пов'язано також з економічною ефективністю і повинно стати стратегічною лінією в розвитку енергетичного господарства України.

Виходячи з існуючого стану енергозабезпечення та рівня ефективності використання паливно-енергетичних ресурсів в економіці та соціальній сфері, в квітні 1995 р. Президент України та Кабінет Міністрів України прийняли рішення про заходи щодо розробки Комплексної державної програми енергозбереження України. Розпорядженням Президента України від 15 квітня 1995 р. N 74/95-рп було створено робочу групу по розробці КДПЕ, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 20 квітня 1995 р. N 243 прийнято рішення щодо першочергових заходів з розробки КДПЕ, а постановою Кабінету Міністрів України від 15 листопада 1995 р. N 911 Державному комітету України з питань енергозбереження разом з Мінекономіки доручено розробити Комплексну державну програму з енергозбереження України.

КДПЕ розроблена на період до 2010 року з урахуванням та сприйняттям Програми діяльності Кабінету Міністрів України на 1995 - 1996 рр., головних положень та на основних засадах, прийнятих в "Національній енергетичній програмі України до 2010 р.", "Глобальній стратегії енергозбереження для України", "Програмі структурної перебудови економіки України", "Державній програмі розвитку гірничо-металургійного комплексу України", Національній програмі "Нафта і газ України до 2010 р.", програмах розвитку галузей промисловості, інших секторів економіки та соціальної сфери, а також концептуального варіанту Комплексної програми енергозбереження.

КДПЕ узагальнює та об'єднує галузеві програми і розробки з підвищення енергоефективності та енергозбереження. Відносно галузевих програм енергозбереження КДПЕ є програмою верхнього рівня.

5914258388773220.html
5914316023158829.html
5914444955054713.html
5914541142067809.html
5914620585316715.html