Закону України «Про страхування» - страница 10


2) 32 млн. грн. – для страховика, який здійснює страхування у класах страхування, що належать до галузі страхування життя та для страховиків, що отримали ліцензії на провадження страхування, віднесеного до класів страхування життя та класів страхування іншого, ніж страхування життя відповідно до абзаців третього та четвертого частини 5 статті 5 цього Закону;

3) 32 млн. грн. – для страховика, який здійснює страхування великих ризиків, визначених цим Законом;

^ 4) 32 млн. грн. — для перестраховика, який здійснює перестрахову діяльність як виключний вид діяльності;

5) величина, еквівалентна мінімальному розміру гарантійного депозиту – для філії страховика-нерезидента.

5. Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами страхування іншими, ніж ті, що належать до страхування життя, визначається з урахуванням розміру страхових премій за останній календарний рік, або середнього річного розміру страхових вимог за останні три повні календарі роки. У разі, коли страховики здійснюють страхування виключно за одним чи декількома класами, передбаченими пунктами VIII, IX, XIV частини третьої статті 5 цього Закону, середній річний розмір вимог розраховується за останні сім повних календарних років.

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами іншими, ніж ті, що належать до страхування життя, з урахуванням вимог абзаців сімнадцятого - двадцять першого цієї частини, на будь-яку звітну дату повинен дорівнювати більшій з визначених величин, а саме:


перша величина (на основі премій):

розраховується загальна сума премій, нарахованих за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками (цедентами) протягом останнього повного календарного року; величина премій, нарахованих щодо класів, передбачених пунктами XI, XII, XIII частини третьої статті 5 цього Закону, збільшується на 50%;

з отриманої суми вираховується загальна сума премій, повернутих страхувальникам та перестрахувальникам протягом останнього повного календарного року та загальна сума відрахувань у централізовані страхові резервні фонди, що виникають щодо премій, які використовуються для розрахунку, та загальна сума податків, що нараховується на такі премії;

до подальшого розрахунку використовується більша з величин: або отримана сума, або сума брутто зароблених страхових премій протягом останнього повного календарного року; при цьому сума брутто зароблених страхових премій за цей період розраховується шляхом збільшення загальної суми страхових премій, нарахованих за договорами страхування, співстрахування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками (цедентами), на суму резервів незароблених премій станом на початок цього періоду і зменшення на загальну суму премій, повернутих страхувальникам та перестрахувальникам протягом цього періоду, та на суму резервів незароблених премій станом на кінець цього періоду;

величина, одержана у такий спосіб на кінець останнього повного календарного року, ділиться на дві частини: перша частина розміром до 500 млн.грн. включно, друга частина становить решту; 18 відсотків і 16 відсотків зазначених частин відповідно підраховуються і додаються;

підрахована сума множиться на коефіцієнт, що розраховується як відношення суми вимог за останні три повні календарні роки, зменшеної на суми, що компенсовані (компенсуються) перестраховиками за останні три повні календарні роки, до суми вимог за останні три повні календарні роки; такий коефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,5; при цьому сума вимог розраховується шляхом збільшення загальної суми нарахованих протягом цього періоду страхових виплат на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на кінець цього періоду і зменшення на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на початок цього періоду;

друга величина (на основі вимог):

розраховується загальна сума виплат, нарахованих за договорами страхування (без вирахування суми виплат, сплачених перестраховиками і ретроцесіонерами) протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

до отриманої суми додається сума виплат, нарахованих за договорами перестрахування з перестрахувальниками (цедентами), протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

до отриманої суми додається сума резервів збитків за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками (цедентами) станом на кінець останнього повного календарного року;

із суми, що залишилася, вираховується сума резервів збитків за договорами страхування та за договорами перестрахування з перестрахувальниками станом на початок періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

з отриманої суми вираховуються суми, отримані шляхом реалізації страховиком права вимоги до осіб, відповідальних за заподіяний збиток, та шляхом набуття страховиком права власності на застраховане майно протягом періодів, визначених абзацом першим цієї частини;

одна третина чи одна сьома суми (відповідно до періодів, визначених абзацом першим цієї частини), одержаної у такий спосіб на кінець останнього повного календарного року, ділиться на дві частини: перша частина розміром до 350 млн. грн. включно, друга частина становить решту; 26 відсотків і 23 відсотки зазначених частин відповідно підраховуються і додаються.

Підрахована сума множиться на коефіцієнт, що розраховується як відношення суми вимог за останні три повні календарні роки, зменшеної на суми, що компенсовані (компенсуються) перестраховиками за останні три повні календарні роки, до суми вимог за останні три повні календарні роки; такий коефіцієнт не може бути меншим, ніж 0,5; при цьому сума вимог розраховується шляхом збільшення загальної суми нарахованих протягом цього періоду страхових виплат на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на кінець цього періоду і зменшення на суму резервів заявлених, але не врегульованих збитків станом на початок цього періоду.

Нормативний запас платоспроможності для страховика, який здійснює страхування за класами, що належать до страхування життя, на будь-яку звітну дату дорівнює величині, яка визначається як сума результату множення загальної величини математичного резерву та резерву бонусів на коефіцієнт 0,04 та результату множення загальної величини резерву за договорами страхування життя, пов’язаного з інвестиційними фондами, на коефіцієнт 0,01.



9. На вимогу страховика та за наявності наданих ним підтверджень Уповноважений орган може надати погодження щодо неврахування в складі зобов’язань при визначенні наявного регулятивного капіталу суми субординованого боргу (але не більше ніж 50 відсотків мінімального розміру регулятивного капіталу), що відповідає таким вимогам:




5) для позик із визначеною датою погашення початковий строк погашення повинен становити не менш як п’ять років. Не пізніше ніж за рік до дати виплати страховик повинен подати Уповноваженому органові для схвалення план, в якому зазначено, як розмір наявного регулятивного капіталу утримуватиметься або буде приведений до достатнього розміру на дату погашення. Ця вимога не стосується випадків, коли розмір, у якому субординований борг позика є складовою частиною наявного регулятивного капіталу, поступово зменшується протягом останніх п’яти років до дати проведення виплати із щорічним зменшенням його первинної вартості не менш ніж на 20 відсотків;



14. У разі зменшення мінімального розміру регулятивного капіталу порівняно зі станом на попередню звітну дату більш як на 10 відсотків страховик повинен надати разом із звітністю Уповноваженому органу пояснення щодо такого зменшення.


15. Для забезпечення виконання страховиками зобов’язань щодо окремих класів страхування страховики можуть утворювати централізовані страхові резервні фонди та органи, які здійснюють управління такими фондами. Положення про зазначені фонди затверджуються Уповноваженим органом, якщо інше не передбачено законом.

Джерелами утворення централізованих страхових резервних фондів можуть бути відрахування від надходжень страхових премій, внески власних коштів страховика, а також доходи від розміщення коштів централізованих страхових резервних фондів та інші джерела, визначені законом.




5. Учасники страхового ринку, визначені пунктами 1, 2, 4 і 8 частини першої статті 4 цього Закону та створені до набрання чинності цим Законом, зобов’язані протягом трьох років привести свою діяльність у відповідність з вимогами цього Закону.

^ До приведення законодавства у відповідність з цим Законом закони та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Страховики, які до набуття чинності цим Законом отримали ліцензії на добровільні види страхування та ліцензії на обов’язкове медичне страхування та обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів можуть провадити свою діяльність відповідно до цього Закону за наступними класами страхування:

^ 1) ліцензія на страхування життя - І та ІІ класи страхування, передбачені частиною третьою статті 5 цього Закону;

2) ліцензія на страхування від нещасних випадків - І клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

3) ліцензія на медичне страхування (безперервне страхування здоров'я) та/або на страхування здоров'я на випадок хвороби ІІ клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

^ 4) ліцензія на страхування залізничного транспорту IV клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

5) ліцензія на страхування наземного транспорту (крім залізничного) ІІІ клас страхування, передбачений частиною другою частини другої статті 5 цього Закону;

^ 6) ліцензія на страхування повітряного транспорту V клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

7) ліцензія на страхування водного транспорту (морського внутрішнього та інших видів водного транспорту) - VI клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

^ 8) ліцензія на страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) - VII клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

9) ліцензія на страхування від вогневих ризиків та ризиків стихійних
явищ - VIII клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

^ 10) ліцензія на страхування майна (іншого, ніж передбачено пунктами 4-9 цієї частини) - IX клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

11) ліцензія на страхування цивільної відповідальності власників
наземного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) - підклас 2 X класу страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

12) ліцензія на страхування відповідальності власників повітряного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) XI клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

13) ліцензія на страхування відповідальності власників водного транспорту (включаючи відповідальність перевізника) XII клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

14) ліцензія на страхування відповідальності перед третіми особами (іншої, ніж передбачена пунктами 11-13 цього пункту) XIII клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

15) ліцензія на страхування кредитів (у тому числі відповідальності
позичальника за непогашення кредиту) XIV клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

^ 16) ліцензія на страхування фінансових ризиків XVI клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

17) ліцензія на страхування судових витрат XVII клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

^ 18) ліцензія на страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій XV клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

19) ліцензії на страхування медичних витрат та на обов’язкове медичне страхування XVIII клас страхування, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону;

20) ліцензія на обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - підклас 1 класу X, передбачений частиною другою статті 5 цього Закону.


6. У Цивільному кодексі України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40—44, ст. 356):

1) частину третю статті 95 доповнити абзацом такого змісту:

“Законом можуть бути встановлені вимоги до положення про створену в Україні філію іноземної юридичної особи, в тому числі щодо повноважень філії набувати права та обов’язки від імені іноземної юридичної особи, бути позивачем та відповідачем у суді.”;

^ 2) частину третю статті 155 доповнити новим абзацом другим т такого змісту:

« Вимоги абзацу першого частини третьої цієї статті не застосовується до акціонерних товариств, що здійснюють діяльність у сфері страхування.»

3) у статті 268 пункт 5 частини першої виключити;




9. Внести до Закону України «Про недержавне пенсійне забезпечення» (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 47-48, ст. 372; 2006 р., № 13, ст.110) такі зміни:

^ 1. У статті 21:

1) доповнити частину першу після абзацу четвертого новим абзацом такого змісту:

«страхова організація – одноосібний засновник відкритого пенсійного фонду, за умови, що такий засновник прийняв рішення про самостійне здійснення адміністрування такого фонду.»

^ У зв’язку з цим абзац п’ятий вважати абзацом шостим;

2) частину другу доповнити новим абзацом третім того змісту:

«Страхова організація може надавати послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів виключно відкритому пенсійному фонду, засновником якого вона є»;

^ 2. У статті 27:

1) пункт 1 частини третьої викласти в такій редакції:

« 1) розмір статутного капіталу професійного адміністратора на день його реєстрації як фінансової установи, в повному обсязі внесений грошовими коштами, повинен становити не менше ніж сума, еквівалентна 300 тис. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України;

розмір статутного капіталу компанії з управління активами, яка одночасно провадить діяльність з управління активами пенсійного фонду, на день її реєстрації як фінансової установи, в повному обсязі внесений грошовими коштами, повинен становити не менше ніж сума, еквівалентна 500 тис. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України;

розмір статутного капіталу страхової організації становить не менше ніж визначений статтею 30 ЗУ “Про страхування” мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається страхуванням життя, за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день її реєстрації як фінансової установи, збільшений на внесену грошовими коштами суму, еквівалентну 500 тис. євро за офіційним обмінним курсом Національного банку України на день подання документів на отримання ліцензії на провадження діяльності з адміністрування пенсійних фондів;»

^ 2) частину третю доповнити новим абзацом такого змісту:

«Вимоги до власного капіталу страхових організацій, які надають послуги з адміністрування недержавних пенсійних фондів на підставі відповідної ліцензії, встановлюються Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України».


10. Внести до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (Відомості Верховної Ради України, 1999 р., № 40, ст. 365; 2000 р., № 32, ст. 255, № 38, ст. 318, № 46, ст. 391; 2006 р., № 26, ст. 210; 2010 р., № 48, ст. 564; 2011 р., № 23, ст. 160, № 36, ст. 362, N 45, ст.484, N 3614-VI від 07.07.2011) такі зміни:

^ 1. У статті 6:

частину третю доповнити абзацом такого змісту:

"Порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в фінансових установах, державне регулювання діяльності яких з надання фінансових послуг здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, встановлюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг відповідно до цього Закону та міжнародних стандартів фінансової звітності.".

2. У статті 11:

у частині четвертій після слів "крім банків" додати слова "та фінансових установ, державне регулювання діяльності яких з надання фінансових послуг здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг";

частину п’яту доповнити абзацом такого змісту:

"Форми фінансової звітності фінансових установ, державне регулювання діяльності яких з надання фінансових послуг здійснюється національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, і порядок їх заповнення встановлюються національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг";

доповнити статтю 11 частиною восьмою в такій редакції:

"8. Для фінансової звітності підприємств, складеної за міжнародними стандартами фінансової звітності, мають бути встановлені окремі форми та порядок їх заповнення, що враховують галузеві особливості таких підприємств".

^ 3. Ці зміни набувають чинності з 1 січня 2013 року.


11. Внести до Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" (Відомості Верховної Ради України, 2002 р., № 1, ст. 1; 2003 р., № 14, ст.104; 2006, N 13, ст.110; 2010, N 10, ст.106, N 29, ст.392, N 37, ст.496; 2011, N 1, ст.3, N 4, ст.20, N 6, ст.41, N 10, ст.63, N 23, ст.160, N 36, ст.362, N 41, ст.413, N 47, ст.533, N 52, ст.591, N 3610-VI від 07.07.2011, N 3668-VI від 08.07.2011) такі доповнення:

^ 1. У статті 28:

частину першу доповнити пунктами 23) – 26) такого змісту:


23) установлює відповідно до законодавства порядок ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в фінансових установах;

24) установлює форми фінансової звітності фінансових установ та порядок їх заповнення";

25) може делегувати відповідним рішенням повноваження щодо ведення Державного реєстру страхових та перестрахових посередників об’єднанню страхових посередників, що відповідає встановленим уповноваженим органом вимогам;

^ 26) може делегувати відповідним рішенням повноваження щодо ведення реєстру актуаріїв об’єднанню актуарїів, що відповідає встановленим уповноваженим органам вимогам;

після статті 33 доповнити новою статтею 33^ 1 такого змісту:

« Стаття 331. Фінансування національної комісії, що
здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг


Фінансування національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг Уповноваженого органу та її територіальних відділень здійснюється за рахунок коштів загального та спеціального фондів державного бюджету.

Обсяг асигнувань з державного бюджету на утримання національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та її територіальних відділень, у тому числі розмір видатків на оплату праці її працівників щорічно встановлюється Верховною Радою України окремим рядком під час затвердження державного бюджету.

У зв’язку зі здійсненням державного регулювання та нагляду за діяльністю на ринку фінансових послуг щорічно справляється плата у розмірі 0,1 відсотка доходу суб’єктів господарювання, що здійснюють діяльність на ринках фінансових послуг, але не менше 1000 неоподаткованих мінімумів доходів громадян за відповідний календарний рік.

Ця плата зараховується до доходів спеціального фонду державного бюджету на спеціальний рахунок, не підлягає вилученню та використовуються за цільовим призначенням на фінансування діяльності національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та її територіальних відділень, зокрема, на матеріально-технічне, в тому числі транспортне забезпечення, створення та розвиток інформаційно-аналітичної бази, видання друкованих органів національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, підготовку, перепідготовку, підвищення кваліфікації, оплату праці та соціально-побутове забезпечення працівників національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та її територіальних відділень.

^ Кошторис доходів і видатків національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг

та її територіальних відділень, у тому числі обсяг асигнувань на утримання національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та її територіальних відділень матеріально-побутового забезпечення, транспортного та медичного обслуговування, забезпечення соціальних гарантій та розмір фонду оплати праці працівників національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та її територіальних відділень, затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг за поданням Голови національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.

Умови оплати праці працівників національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг та її територіальних відділень встановлюються Кабінетом Міністрів України на рівні умов оплати праці відповідних категорій осіб фінансових установ.

Транспортними і матеріально-технічними засобами національна комісія, що здійснює регулювання ринків фінансових послуг за рахунок державного бюджету України забезпечується в установленому порядку.»









5897430876970694.html
5897563932151698.html
5897726539855601.html
5897817032091778.html
5897883905901127.html